|
 Важко уявити сучасну Німеччину, яка б сперечалася із Польщею про відкриття архівів часів війни, чи про те хто розпочав Другу світову. З Росією ж – все по-іншому. Візит Володимира Путіна у перший тиждень вересня до Гданська, де церемонією нагадали про перші постріли Другої світової війни у вересні 1939, був і кроком вперед, і депресивною ознакою того, що відносини між цими державами все ще складні.
|
читати далі...
|
|
|
|
|
|
"Якби я мав таку армію, як УПА, німці ніколи б не взяли Париж" Шарль де Голь
"Якби мені таких партизанів, я б ніколи не програв війну." Че Гевара
|
читати далі...
|
|
|
|
|
|
 Другий Зимовий похід 1921 року є унікальним явищем. Для того, щоб усвідомити його велич і мужність учасників потрібно знати, що навіть всесвітня військова історія має невелику кількість подібних героїчних прикладів. Українська ж нація неодноразово демонструвала подібне. Зокрема, у бою під Берестечком 300 козаків захищали переправу через р. Пляшівка і до останнього подиху боролися з поляками. Вони не прийняли за зраду ідеї обіцяне їм життя і всі згинули на полі бою. Ще один такий приклад українці продемонстрували 29 січня 1918 р., коли 300 гімназистів приєдналися до не чисельного українського війська і намагалися не пропустити багатотисячне більшовицьке військо під керівництвом Антонова-Овсієнка до Києва. Вони, як і герої Базару, загинули у нерівній боротьбі, але не зрадили ідеї за яку боролися.
|
читати далі...
|
|
|
|
|
|
 «Я не можу битися зброєю, але б'юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних І здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються»
|
читати далі...
|
|
|
|
|
|
 Чи могла б історія бути інакшою? Через кілька десятків років після Другої світової у комуністичній Польській Народній Республіці ніхто подібних питань вголос не ставив. Було байдуже, хто у 1918 році очолював боротьбу за незалежність, - адже свободу й право на самовизначення і так принесла усім народам Велика Жовтнева революція. Неважливо було й те, хто стояв на чолі держави чи армії у 1939-му: хто б це не був – Ридз чи Пілсудський – війна однак не могла бути виграною через слабку, погано озброєну, виснажену міжетнічними та класовими конфліктами, нездатну до опору загарбникові державу. І певне, ця фаталістична візія історії обтяжувала б нас завжди, якби не приклад Фінляндії та її провідника, маршала Карла Густава Маннергейма.
|
читати далі...
|
|
|
|
|
Розробка та дизайнування - "web-design samsobisam"
