Згідно з частиною третьою статті 46 Закону, у декларації необхідно
зазначати об’єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої
цієї статті, «бенефіціарним власником» яких є суб’єкт декларування або член
його сім’ї. Таким чином, законодавець намагався охопити майно, яке
формально не належить суб’єкту декларування (члену його сім’ї), але
фактично ним контролюється. При цьому вимога декларувати такі об’єкти
поширюється лише на декларації службових осіб, які займають відповідальне
та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які
займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно
до статті 50 Закону.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону, йдеться про об’єкти
права власності третьої особи, яким властива принаймні одна з таких
характеристик:
1) суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на
отримання доходу від такого об’єкта;
2) суб’єкт декларування або член його сім’ї може прямо чи
опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо
такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
1. Для цілей декларування під отриманням (або правом на отримання)
доходу від майна, власником якого є третя особа, слід розуміти ситуації, коли
наявна сукупність таких ознак:
– суб’єкт декларування або член його сім’ї є безпосереднім отримувачем
доходу (можливого доходу) від майна, власником якого є третя особа;
– суб’єкт декларування або член його сім’ї мають право розпоряджатись
у повному обсязі, на власний розсуд доходом (можливим доходом) від майна,
власником якого є третя особа.
За наявності права отримання можливого доходу суб’єктом
декларування чи членом його сім’ї від об’єкта права власності третьої особи,
суб’єкт декларування повинен вказати такий об’єкт та його власника у
відповідному розділі декларації залежно від типу майна (об’єкти нерухомості,
цінні рухомі речі, транспортні засоби тощо).
Приклад: Третя особа купує акції підприємства – емітента із зазначенням
у відповідному правочині суб’єкта декларування (члена його сім’ї) як
отримувача права на можливий дохід (залежно від результатів господарської
діяльності підприємства) у вигляді дивідендів від цього об’єкта власності.
У разі фактичного отримання доходу протягом звітного періоду від
такого майна, суб’єкт декларування додатково зобов’язаний зазначити це у
розділі «Доходи, у тому числі подарунки», відобразивши отримання такого
доходу на праві власності (тобто обравши у формі декларації у полі «Тип
права» варіант «Власність»).
Приклад: Третя особа здає в оренду об’єкт нерухомості із зазначенням
суб’єкта декларування (члена його сім’ї) як отримувача орендної плати
(доходу) від користування цим об’єктом.
Водночас слід звернути увагу на те, що коли суб’єкт декларування або
член його сім’ї є «бенефіціарним власником» як майна третьої особи, так і
доходу (можливого доходу) від такого майна, відомості про це подаються
суб’єктом декларування як у розділі про відповідне майно, так і в розділі
«Доходи, у тому числі подарунки» із зазначенням, що таке майно (дохід)
належить на праві власності іншій особі, але суб’єкт декларування або член
його сім’ї є його бенефіціаром. Для цього у відповідному розділі декларації у
полі «Тип права» слід обрати варіант «Власником є третя особа, але суб’єкт
декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу
від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних
або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом
здійсненню права розпорядження ним».
2. Незалежно від отримання (права на отримання) доходу від майна,
власником якого є третя особа, суб’єкт декларування повинен відобразити у
декларацій майно, щодо якого він чи член його сім’ї може вчиняти дії, тотожні
за змістом здійсненню права розпорядження ним. Такі дії можуть вчинятися
як безпосередньо, так і через інших фізичних чи юридичних осіб.
Йдеться про ситуації, коли суб’єкт декларування (член його сім’ї)
контролює певне майно через неформалізоване право розпорядження ним
шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна.
Приклади:
– третя особа придбала транспортний засіб за кошти суб’єкта
декларування. При цьому, хоча транспортний засіб і перебуває у власності
третьої особи, але суб’єкт декларування має можливість користуватися ним на
власний розсуд або вказати третій особі продати його у будь-який момент.
– третя особа є номінальним (довірчим) власником майна і володіє
майном в інтересах (на користь) суб’єкта декларування або члена його сім’ї, а
також виконує юридично значимі дії щодо такого майна лише на підставі
вказівок бенефіціарного власника такого майна, тобто суб’єкта декларування
або члена його сім’ї.
Важливо зазначити, що можливість контролю над майном третьої особи
має бути обґрунтованою, тобто виключати випадки, коли третя особа є
реальним власником майна і діє за власною волею (з власної ініціативи) в
інтересах суб’єкта декларування. При визначенні того, чи є третя особа
реальним власником слід враховувати, зокрема, майновий стан такої особи, а
саме чи могла вона придбати відповідне майно, зважаючи на доходи та наявні
грошові активи.
Приклад: Якщо батько суб’єкта декларування, який не проживає спільно
із ним (тобто не є членом його сім’ї в цілях декларування), є реальним
власником гаража і на прохання суб’єкта декларування або з власної ініціативи
передає гараж у користування третій особі або продає гараж, суб’єкт
декларування не зазначає про це як про свою «бенефіціарну власність»
відповідно до частини третьої статті 46 Закону.
3. Відомості щодо об’єктів права власності третьої особи, від яких
отримується дохід (є право на отримання доходу) або щодо яких суб’єкт
декларування або член його сім’ї може вчиняти дії, тотожні за змістом
здійсненню права розпорядження, не зазначаються в декларації суб’єктом
декларування у таких випадках:
1) об’єкт права власності третьої особи (в тому числі члена сім’ї суб’єкта
декларування) перебуває у спільній (частковій або сумісній) власності із
суб’єктом декларування або членом його сім’ї і вже задекларований як такий.
Наприклад, якщо майно перебуває у спільній власності суб’єкта декларування
та його члена сім’ї і при цьому суб’єкт декларування може вчиняти щодо
такого майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, то
таке майно зазначається як об’єкт суб’єкта декларування, що належить йому
на праві спільної власності із зазначенням співвласника – члена сім’ї, і не
зазначається як об’єкт, власником якого є третя особа, але суб’єкт
декларування може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або
юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом
здійсненню права розпорядження ним;
2) вартість об’єкта менша порогу декларування, встановленого у
пунктах 3, 7 та 8 частини першої статті 46 Закону для відповідних типів майна;
3) об’єкт належить на праві власності юридичній особі, кінцевим
бенефіціарним власником (контролером) якої є суб’єкт декларування або член
його сім’ї, та головним призначенням такого об’єкта є використання у
господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання,
спеціальна техніка тощо) і ця юридична особа вже задекларована як така у
відповідному розділі декларації згідно з пунктом 5-1 частини першої статті 46
Закону;
4) суб’єкт декларування не є службовою особою, яка займає
відповідальне та особливо відповідальне становище, та не займає посаду,
пов’язану з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50
Закону.