Більшість об’єктів декларування (а саме: нерухомість, об’єкти
незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні
папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним
власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї,
нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов’язання, членство в
громадських об’єднаннях або входження до їхніх органів) декларується
відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду.
Наприклад, при поданні щорічної декларації, якщо зазначені об’єкти станом
на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або
власності (для різних об’єктів передбачено різні права – див. відповідні
розділи декларації) суб’єкта декларування або членів його сім’ї, то вони не
повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому
праві упродовж певного часу у звітному періоді.
Водночас щодо деяких об’єктів Закон передбачає їх декларування
незалежно від наявності станом на останній день звітного періоду. Це
стосується доходів, у тому числі подарунків, які були отримані (нараховані) у
звітному періоді, видатків та правочинів, вчинених у звітному періоді, посади
чи роботи, що виконувалися за сумісництвом. Наприклад, Закон зобов’язує
декларувати видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі
яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності,
володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або
рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові
зобов’язання. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного
видатку (вартість предмета правочину) перевищував 50 ПМ, встановлених для
працездатних осіб на 1 січня звітного року. Зазначені видатки та правочини
відображаються незалежно від того, чи залишається предмет, який був
придбаний (набутий) внаслідок відповідного видатку чи правочину, у суб’єкта
декларування станом на кінець звітного періоду.
