Під «посадовими та службовими особами інших державних органів»
слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції
представників влади або обіймають посади, пов’язані з виконанням
організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Відповідно до статті 92 Закону України «Про державну службу» до
посад патронатної служби належать посади радників, помічників,
уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників
секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та
заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та
інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних
депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів
Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади
патронатних служб в інших державних органах.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну
службу» під час виконання своїх обов’язків державний службовець не
зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.
Наведене свідчить про відсутність обов`язковості виконання будь-яких
доручень працівників патронатної служби. Відтак, працівники патронатної
служби не здійснюють організаційно-розпорядчих функцій. Зазначене
виключає можливість віднесення працівників патронатної служби до суб`єктів
декларування, які вказані у підпункті «и» пункту 1 частини першої статті 3
Закону України «Про запобігання корупції».
Виняток становлять керівники патронатних служб, які можуть давати
обов’язкові вказівки іншим працівникам патронатної служби. Тому, якщо до
повноважень керівника патронатної служби належать організаційнорозпорядчі
функції, він є посадовою особою державних органів, отже, є
суб`єктом декларування, згідно зі статтею 45 Закону України «Про
запобігання корупції».
(доповнено новим запитанням згідно із рішенням Національного
агентства від 22.02.2017 року № 59).