У цілях визначення суб’єктів, на яких поширюється дія Закону
(відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під
«посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти
працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади
або обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи
адміністративно-господарських функцій.
Під «посадовими особами юридичних осіб публічного права»
(відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону) слід
розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені
посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи
адміністративно-господарські функції.
Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного
працівника.
Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) – це обов’язки з
управління або розпорядження державним, комунальним майном
(установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення
контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому
обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових
відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх
заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та
контролерів тощо.
Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) – це обов’язки щодо
здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом,
ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на
підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі
функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або
організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники
цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники,
особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Слід зазначити, що працівники підприємств, установ, організацій, які
виконують професійні, виробничі (водій, швачка тощо) або технічні
(друкарка, охоронник, оператор котельні тощо) функції, визнаються
посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями, вони
виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські
обов’язки.
Працівники патронатних служб, інші працівники державних органів, які
виконують функції з обслуговування, можуть відноситися до посадових та
службових осіб відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3
Закону за умови відповідності зазначеним вище характеристикам.
При цьому, у цілях визначення суб’єктів декларування, згідно із
Законом, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими,
посадовими особами – суб’єктами декларування лише тих працівників, на
яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі. Наприклад,
наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного
спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові
організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час
відсутності керівника структурного підрозділу не є достатнім для того, щоб
вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб’єктом
декларування відповідно до Закону. Цей висновок не змінюється навіть в разі
фактичного виконання таких обов’язків упродовж звітного періоду. Тобто в
разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або
адміністративно-господарських обов’язків на час відсутності керівника
підрозділу у звітному періоді у нього не виникає обов’язок подати декларацію
особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування, за цей період.
Крім цього у цілях декларування необхідно враховувати підпункт 23
пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України
«Про вищу раду правосуддя», відповідно до якого дія розділу VII «Фінансовий
контроль» Закону не поширюється на посадових осіб закладів, установ та
організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального
обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і
дітей-інвалідів, соціального захисту ветеранів війни та учасників
антитерористичної операції, охорони здоров’я (крім керівників закладів
охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст
обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня), освіти (крім керівників
вищих навчальних закладів та їх заступників), науки (крім президентів
Національної академії наук України та національних галузевих академій наук,
перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів
Національної академії наук України та національних галузевих академій наук,
інших членів Президії Національної академії наук України та президій
національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами
Національної академії наук України та національних галузевих академій наук
відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових
установ), культури, мистецтв, відновлення та збереження національної
пам’яті, фізичної культури, спорту, національно-патріотичного виховання.».
(запитання 3 в редакції рішення Національного агентства від
30.09.2016 року № 57, від 13.01.2017 № 24 )